Ми існуємо для того, щоб православна людина в цій країні не залишалася сама: щоб було до кого звернутися, коли треба охрестити дитину, попрощатися з близьким, поговорити або просто прийти на службу рідною мовою.
Місія належить до Вселенського (Константинопольського) патріархату — того самого, який у X столітті хрестив Київську Русь і до якого Київська митрополія належала близько семи століть. Сьогодні в Норвегії служать троє священників цього патріархату, і отець Андрій — єдиний із них українець.
Служу в Норвегії — не в одному храмі, а по всій країні: там, де є люди, які просять про службу. Я приїжджаю в комуну, ми домовляємося про приміщення, і служба відбувається — навіть якщо на неї прийде одна людина. Я вважаю це своїм обовʼязком.
Для тих, хто в місії, я фактично родинний священник: можна зателефонувати в будь-який час, попросити поради, помолитися разом або просто поговорити. Це не залежить від того, як часто ви буваєте в храмі”.
У Фьорде чотири роки поспіль не було жодної православної служби. Коли там набралося достатньо людей, які записалися до місії, отець Андрій приїхав на Пасху. Зібралося близько пʼятдесяти осіб: сповідалися, причастилися, святкували разом. Так це й працює — люди заявляють про себе, і служба зʼявляється там, де раніше її не було.
Місія зареєстрована в Норвегії як релігійна організація. Наше служіння серед українців почалося раніше за офіційну реєстрацію; сьогодні до місії належить 470+ людей.
