Цей день став ще однією важливою сходинкою у духовному житті нашої громади. На службу прийшли не лише українці, а й кілька місцевих норвежців. Це вже стає доброю традицією, тому певні частини літургії ми знову дублювали норвезькою мовою, щоб кожен міг відчути спільність молитви.
Особливо цікаво спостерігати за тим, як мова єднає нас у цій країні. Як відомо, у Норвегії є дві офіційні мови — букмол і нюноршк. Але справжня складність (і водночас краса!) полягає у сотнях діалектів. Майже кожна комуна має свою говірку, і часом вони настільки відрізняються, що треба добре вслухатися, аби зрозуміти співрозмовника. Зараз я маю мовну практику в церковному офісі лютеранської церкви нашого містечка. Усі мої колеги — неймовірно чуйні люди. Зазвичай у житті вони розмовляють своїми рідними діалектами, але я помітив цікаву річ: як тільки я з’являюся поруч, усі миттєво переходять на «чистий» букмол. Я посміхнувся, коли вони зізналися, що роблять це виключно заради мене, адже саме букмол ми вивчаємо у мовній школі.
о. Андрій Пінчук
Ця делікатність і бажання піти назустріч — у молитві, у праці чи просто у розмові — це те, що робить наше перебування тут теплішим. Навіть якщо ми говоримо різними діалектами, мова серця у нас одна.
