Закон знеміг, замовкло Євангеліє, змовкли добрі думки, не чути голосу Божого, не видно Христа серед бурі життя.
Я переживаю хвилини, години і дні, коли немає сил жити, коли темрява поглинає душу, коли серце наповнюється печаллю, коли корабель моєї християнської надії розбивається об рифи зла і жорстокості, що панують у світі.
Але саме в цей час Ти, Господи, ближче, ніж будь-коли. Бо саме цей час, час темряви і скорботи, передує світанку. І десь посеред цієї темряви Ти простягаєш Свою руку і кажеш:
– Ходімо зі Мною. І нічого не бійся.
І зараз я стою перед Тобою в скорботі і прошу: простягни мені Свою руку.
Зміцни в мені міцну віру.
Даруй мені Твою надію.
Окрили мене Твоєю любов’ю.
Не відверни лиця Твого від мене, бо я скорблю. Скоро вислухай мене. Звернися до душі моєї і визволи її. (Псалом 68; 18–19, 30, 33)
Бо немає іншої втіхи і радості, окрім Тебе.
І як олень прагне до потоків вод, так прагне душа моя до Тебе, Боже! (Псалом 41, 2). Душа моя зголодніла за благодаттю Твоєю. Почуй мене і злий на мене Твої щедрі дари.
І будь зі мною в усі дні життя мого. Благослови всі мої входи і виходи! Благослови мої руки і все, що я роблю. Благослови мої думки і надихни мене на добрі діла в ім’я Твоє!
Амінь.
Автор – о. Андрій Пінчук
