🇺🇦
Його Високопреосвященства Митрополита Швеції і всієї Скандинавії Клеопи
Єпископське окружне послання на Великий Четвер
9 квітня 2026 року
Дорогі брати і сестри у Христі,
улюблені діти,
У цей урочистий і святий вечір Великого Четверга ми стоїмо на порозі Страстей Господа нашого. Сьогодні Церква запрошує нас не лише згадати Тайну Вечерю, але й духовно увійти в таїнство страждання Христа, провіщене за століття до його звершення.
Серед голосів пророків ніхто не говорить про Страсті з такою глибиною, як пророк Ісая. Його слова, написані задовго до пришестя Христа, освітлюють шлях, що веде до Хреста.
Пророк говорить: «Він був зневажений і відкинений людьми, чоловік скорбот і знайомий із стражданням». У цих словах ми впізнаємо Христа — покинутого, нерозумілого і зрадженого.
Саме цієї ночі Його видають, відрікаються від Нього і залишають Його самого. Стражденний Раб Ісаї — не далекий образ; це Сам Ісус, Який добровільно входить у людський біль. Ісая продовжує: «Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби».
Страсті — це не просто подія страждання; це дія любові. Христос страждає не за Себе, але за нас — за наші гріхи, наші тягарі, нашу зламаність. Кожен удар, кожна образа, кожна мить болю звершується заради спасіння світу.
Пророк ще ясніше говорить: «Він був поранений за наші гріхи, мучений за наші беззаконня; кара, що приносить нам мир, була на Ньому, і Його ранами ми зцілені».
Тут ми бачимо Хрест не як поразку, а як перемогу. Через страждання приходить зцілення; через жертву — спасіння.
Ісая також передбачає мовчазне терпіння Христа: «Як ягня, ведене на заколення, і як вівця перед стригучими її мовчить, так і Він не відкрив уст Своїх».
У випробуваннях, що настають цієї ночі, Ісус не чинить опору. Він не захищається. Його мовчання — не слабкість, а божественний послух; повне віддання волі Отця.
І нарешті пророк відкриває глибину цієї таємниці: «Він віддав душу Свою на смерть… і поніс гріхи багатьох».
Страсті — це найвища жертва. Христос віддає Себе повністю, нічого не залишаючи, щоб людство могло примиритися з Богом.
Роздумуючи над цими пророчими словами, ми розуміємо, що Хрест — не випадковість історії, а частина вічного Божого задуму спасіння.
Те, що Ісая бачив у тіні, ми нині бачимо у повноті.
У цей вечір підійдімо до цієї таємниці з благоговінням і вдячністю. Замислімося над любов’ю, яка привела Христа на Хрест, і запитаймо себе: як ми відповідаємо на таку любов?
Нехай ми навчимося нести свої хрести з вірою.
Нехай приймемо смирення, терпіння і прощення.
І нехай ніколи не забуваємо, що через Його страждання нам дароване життя вічне.
З щирими батьківськими побажаннями світлої Пасхи
† Митрополит Швеції і всієї Скандинавії Клеопа
